Покази

До дефібриляції: фібриляція або тріпотіння шлуночків.

До кардіоверсії: аритмії, що загрожують життю, викликають гемодинамічні розлади, шок, набряк легень (шлуночкова тахікардія, надшлуночкова тахікардія, тріпотіння або фібриляція передсердь з високою частотою скорочень шлуночків).

Протипокази: глікозидна інтоксикація, гіпокаліємія.

Анестезія

Дефібриляція: не потребує анестезії.

Детальніше »

Кардіоверсія: за ЗО хвилин до кардіоверсії – підшкірне введення 1 мл 2% розчину промедолу та 0,5 -1 мл 0,1 % атропіну, наркоз забезпечують шляхом внутрішньовенного введення гексеналу або тіопенталу до субнаркотичного стану. Анестезію можна також провести і за допомогою промедолу 10 мг внутрішньовенно повільно та діазепаму (сибазон) 5 мг внутрішньовенне струминне повільно, а потім по 2 мг кожні 1- 2 хвилини до засинання хворого. Для попередження пригнічення дихання необхідно використовувати мінімально можливі дози наркотичних анальгетиків та діазепаму.

Оснащення:

–  дефібрилятор;

–  електрокардіограф;

– електродний гель або серветки, змочені розчином натрію хлориду.

Техніка:

  • Положення хворого на спині, не дозволяється контакт з водою або металевою поверхнею.
  • Змочити серветки фізіологічним розчином або нанести гель на контактну поверхню електродів.

–  Включити дефібрилятор. Встановити режим дефібриляції:

  • асинхронний – для дефібриляції;
  • синхронний – для кардіоверсії.

– Встановити необхідний рівень енергії розряду: для дефібриляції – 200 Дж, для кардіоверсії -100 Дж.

–  Включити зарядний пристрій "Заряд".

  • Розмістити електроди на грудній клітці: один над зоною серцевої тупості, другий – під правою ключицею, якщо електрод задній – то під лівою лопаткою. Не можна розміщувати електрод над штучним водієм ритму.
  • Щільно притиснути електроди до шкіри хворого з силою 10 кг. Попередити оточуючих про готовність до дефібриляції (ніхто не повинен торкатися пацієнта, ліжка або обладнання).

 

–  Натиснути кнопку "Розряд".

–  Контроль ЕКГ (в відведенні VI або II).

–  При неефективності – повторити дефібриляцію.

 

Кількість імпульсів

Дефібриляція

Кардіоверсія

1-ий імпульс

200 Дж

50-100 Дж

2-ий імпульс

300 Дж

200 Дж

3-ий імпульс

360 Дж

300 або 360 Дж

При відсутності ефекту після трьох розрядів дефібрилятора за 1 хвилину до чергового розряду в 360 Дж внутрішньовенне вводиться антиаритмічний препарат (кордарон або лідокаїн, або новокаїнамід).

– Після вдалої дефібриляції або кардіоверсії слід записати ЕКГ у 12 відведеннях.

Ускладнення:

–  фібриляція шлуночків при проведенні кардіоверсії;

  • тромбоемболічні ускладнення (частіше виникають у хворих з довгоіснуючою фібриляцією передсердь);
  • порушення дихання, як результат неадекватної премедикації та анальгезії;

–  опіки шкіри;

  • набряк легень (частіше спостерігається у хворих з фібриляцією передсердь та вадами серця).

Джерело інформації:

  1. Г. Чен, Х.Е. Сола, К.Д. Лиллемо. Руководство по технике врачебных манипуляций.-Витебск,-Белмедкніга, 1996.-359с.
  2. Дж.М.Катэрино, С.Кохан. Медицина неотложных состояний.- М.Медпрессинформ, 2005.-334с.

Джерело: http://Матеріал представлений завідуючим навчально-тренувального відділення Скрипченко О.В.

665 переглядів