Щороку об’єднана профспілкова організація Сумського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (Центр) організовує для своїх працівників цікаві екскурсії. Так, кілька разів вони відвідували знаменитий Сорочинський ярмарок, торік побували у чарівному парку «Софіївка», що в Умані, а цього року два автобуси зі співробітниками Центру та їхніми дітлахами взяли курс на Харків, у «Фельдман-екопарк» і парк культури та відпочинку імені М. Горького.
Якщо сказати, що ми були вражені, то це нічого не сказати. Ми ніби потрапили на величезні казкові території, щоправда, дуже сучасні, впорядковані й затишні. У «Фельдман-екопарку» (площа – 140,5 га) основний акцент зроблено на природне оточення, особливо на численних тварин. Левам, пумам, папугам, мавпам, фазанам, фламінго, коням, свиням та іншій четверолапій та пернатій братії (всього – понад 2 тисячі тварин) живеться там дуже вільно. Звірі та птахи розкошують і ніби усміхаються – настільки просторі вольєри та спеціальні приміщення виділені для їхнього ситого та комфортного проживання.
«Фельдман-екопарк» – це багатогранний благодійний проєкт, спрямований на турботу та допомогу тваринам, терапію для дітей з особливими потребами, реабілітаційну, науково-дослідницьку та освітню бази, а також дозвілля для тих, хто любить природу. Тут дуже часто проводяться спортивно-розважальні свята, пізнавальні екскурсії, прогулянки контактними зонами, де можна погладити та погодувати тварин.
Мов мурашки, постійно снують туди-сюди працівники у спецодязі, доглядаючи за тваринами та рослинами, дбаючи про чистоту і порядок.
Чудові клумби, безліч контактних фігур, атракціонів, табличок із прикольними надписами – ця атмосфера зачаровує і довго не відпускає…
Проте у нашій програмі було відвідання ще одного парку – імені М. Горького, який перевершив усі сподівання. Нещодавно реконструйований, цей парк, що розкинувся на площі понад 130 га, по праву нагороджений Міжнародною премією «Golden Pony Awards» і увійшов у десятку найкращих парків розваг у світі, отримавши неофіційну назву «Український Діснейленд». Та це й не дивно, адже у парку представлено близько 40 різних типів розваг, серед яких найвище в Україні 55-метрове колесо огляду, «американські гірки», «башта падіння», «будинок страху», автодром, мотузковий парк та багато іншого. Територію атракціонів умовно можна розділити на 5 зон: дитячу; середньовічну (для сімейного відпочинку); екстремальну (для молоді); французьку (для матусь із візочками); ретрозону (для літніх людей).
Відрадно, що велика територія парку виділена також під спортивні майданчики: футбольний, баскетбольний, для пляжного волейболу, настільного тенісу, для змагань з боротьби, для занять на тренажерах та багато іншого. Приємно, що ці майданчики не були порожніми: скрізь люди займались спортом. А ще кидалося у вічі, що велика кількість відвідувачів переміщається парком на велосипедах, скейтах, роликах, самокатах і т.п., причому цілими сім’ями. З’ясувалось, що зробити це дуже просто, адже там багато прокатних пунктів.
У парку можна скористатися численними атракціонами, взяти участь у розважальних заходах чи смачненько поїсти. А можна просто побродити тінистими алеями і помилуватися тамтешніми красотами: оригінальними клумбами, казковим озером, бронзовими статуями, чепурненькими газонами… Ніде не побачите жодного папірця чи недопалка: по-перше, їх можна викинути в урни, які розміщені буквально через кожні десять метрів, по-друге, сміття відразу ж підбере хтось із величезного штату прибиральників.
Та чи не найбільше нас вразила надзвичайна чистота, блиск і навіть акваріуми у, даруйте, громадських вбиральнях. У численних приміщеннях, розташованих у різних куточках парку, дуже багато кабінок. Є там і туалетний папір, і миючі засоби, проте зовсім немає черг, незважаючи на велику кількість відпочиваючих. До того ж усі туалети, як і сам вхід в обидва парки, безкоштовні! Для нас, сумчан, – це просто фантастика, а для харків’ян – це вже європейська реальність.
Отже, такі екскурсії корисні не лише для отримання нового заряду позитивних емоцій, вони стимулюють щось робити і самим. Мимоволі напрошується думка: якщо сусіди змогли, то, може, й нам вдасться наблизити Європу до свого міста?
Наталія Даниленко

73 переглядів