Життя за інерцією… Кожен ранок схожий на попередній, як стара заїжджена платівка, яка без кінця повторює одну і ту ж нудну мелодію. Все важче прокидатися і розпочинати трудову діяльність, усе складніше зосередитися на своїх обов’язках і виконувати їх своєчасно та якісно. Руйнується звичний устрій життя, псуються стосунки з оточуючими. Головний біль, безсоння… Ми стали жорсткими, безжалісними, черствими до чужого болю, стали емоційно нестабільними… І часто ставимо собі питання: «Живу життям чи життя живе мною?» І як назвати цей стан, коли ми не керуємо своїми бажаннями, коли все глибше і глибше затягує в це в’язке болото без світла, де панує біль, злість, байдужість… Сном? Ілюзією? Життям?
Той, хто зіткнувся з таким явищем, не відразу розуміє, що відбувається. Проте на це питання є відповідь – це стан психоемоційного вигорання, коли людина відчуває себе виснаженою морально, розумово і фізично, це реакція на хронічну втому. Медичні працівники – представники професії «людина-людина», тому вони найчастіше стають жертвами синдрому вигорання.
Чи є вихід? Так, вихід є завжди. Відомий вислів про те, що порятунок того, хто тоне, є справою його власних рук, як ніколи, доречний. Усе частіше люди приходять до висновку, що ніхто про них не подбає належним чином доти, поки вони не зроблять це самі. Питання лише в тому: як?
Не кожен має владу та можливість радикально змінювати світ навколо себе, але кожен може і повинен навести лад у своєму власному маленькому світі (сім’ї, роботі…) та у власній душі.
Усе наше життя умовно поділено на відпочинок і роботу. І, щоб жити в гармонії, між цими аспектами повинен завжди бути баланс.
У своїй професії знаходьте позитивні сторони, зрозумійте хворого і дайте, за можливості, якомога більше йому того, чого він потребує (доброти, уваги, розуміння…). Поставтеся до цього всього з ентузіазмом, і робота не буде здаватися тягарем… Зробіть свій колектив згуртованим, дружним. І тоді ви будете йти на роботу з бажанням і натхненням. Знаходьте час для відпочинку зі своїми колегами. Робота завжди буде, а життя має тенденцію закінчуватися.
Полюбіть себе, і почніть дружити з собою, навчіться говорить собі «хочу» і знаходити час на себе, хорошого і любого, увімкніть особисті якості людини: самостійність, творче джерело, самовдосконалення. І головне – будьте активні! Вдосконалюйте себе в усіх аспектах: працюйте фізично над своїм тілом і здоров’ям (тренування у спортзалі, ранкові пробіжки, уроки танців…). Розвивайте свою духовність (медитації, тренінги тощо), підвищуйте свій культурний рівень. Займіться благодійністю. Від зробленого, навіть маленького добра, вам стане тепліше і радісніше на душі. І не забувайте дарувати людям усмішки… Зробіть цей світ яскравішим і добрішим. І тоді зміниться ваш внутрішній світ на краще.
А якщо ви ще не знаєте, як почати своє лікування і вам потрібен якийсь поштовх, зверніться до психологів, знайдіть потрібну літературу, відео- та аудіотренінги в Інтернеті.
Кожна людина сама обирає свій шлях до одужання. Зробіть себе щасливими. І не шукайте щастя десь там, далеко. Воно поряд. Шукайте радість у маленьких дрібничках. І тоді ніякі емоційні вигорання для вас не страшні!
Євгенія МАКСИМЕНКО,
фельдшер з медицини невідкладних станів
Роменської станції Е(Ш)МД

111 переглядів