Під отруєнням чи інтоксикацією розуміють порушення функцій організму під впливом отруйної речовини, що може закінчитись розладом здоров’я і навіть смертю.

Екзогенні отруєння – це одна з актуальних тем сьогодення. До їдких речовин, які можуть значно вплинути на здоров’я, а відтак і на якість життя, належать кислоти, луги та окислювачі. Серед них найпоширеніші – це оцет, соляна та сірчана кислоти, розчин нашатирного спирту, їдкий натрій (каустична сода), перекис водню. Трапляються випадки із суїцидальною метою, з необережності, через порушення правил безпеки та задля помсти. Саме це виявляється в анамнезі при опитуванні постраждалого. Отруєння виникають у всіх сферах життя, від них не застрахований ніхто. 

Основними симптомами порушення загального стану є нудота, блювання та пронос, часто з кров’ю. Дізнаючись про останні, люди намагаються лікуватися самостійно, тим самим втрачаючи золоті хвилини для необхідної кваліфікованої допомоги. Звернути на себе увагу медичного працівника мають біль у порожнині рота, по ходу стравоходу, за грудиною, утруднене ковтання. При огляді пацієнта помітні опіки навколо губ та у слизовій оболонці ротової порожнини, гіперсалівація. 

З огляду на тему, є необхідність зупинитися на окремих, патогномонічних, проявах отруєнь зазначеними речовинами. 

Вплив кислот на тканини визначає розвиток коагуляційного некрозу. Одні створюють більш тяжке місцеве ураження тканини (опіки), інші визначають загальнорезорбтивні ефекти. До останніх відносять судоми, токсичний набряк легень, порушення свідомості, психомоторне збудження, перфорація різних відділів ШКТ, перитоніт, опіковий шок. Основні токсичні ефекти реалізуються на ШКТ, шкірі та слизових, дихальній системі. Не можна оминути увагою такі прояви, як біль в очах, ерозії рогівки, сліпоту.

Отруєння лугами призводить до виникнення колікваційного некрозу. У цьому випадку більше страждатиме стравохід, оскільки кисле середовище шлункового соку нейтралізуватиме токсичний вплив цих речовин. Виявлені блювотні маси запаху не матимуть. 

Вплив кислот та лугів ускладнюється аспірацією токсичного агенту дихальними шляхами. При цьому розвивається набряк слизових дихальних шляхів, виникає кашель, дисфонія, афонія, можлива асфіксія. Поява задишки буде свідчити про виникнення аспіраційної пневмонії. 

Отруєння окислювачами найчастіше виникає при пероральному потраплянні до організму перекису водню. Клінічні прояви схожі з тими, що виникають при отруєнні лугами, проте ускладнюється розвитком газової емболії. 3% розчин перекису водню порушує системи організму поступово. Він викликає атрофію клітин внутрішніх систем організму. Небезпеку гострого порушення становить вживання всередину 30-35% розчину перекису водню – пергідролю.

Описані отруєння вимагають особливого ставлення при лікуванні. Профілактикою хімічної травми неспровокованих відділів травного тракту є відмова від викликання блювання та застосування послаблюючих засобів, зондове (максимально обережне) промивання шлунку, обов’язкове змазування зонду рослинним маслом. При отруєнні лугами найбільш безпечний та ефективний час для промивання – протягом 1-2 годин після потрапляння токсиканта до організму, кислотами – 4-9 годин. З метою гемостатичної терапії вторинних шлунково-кишкових кровотеч застосовують голод, локальну гіпотермію шлунка, промивання льодяною водою, 10% розчин кальцію глюконату, фібриноген та ін.). Обов’язковим при лікуванні є водне (ентеральне чи парентеральне) навантаження, що проводиться разом з форсованим діурезом. Для обробки шкіри застосовується лідокаїновий гель та мазь з антибіотиком. Очі промиваються 0,9% розчином NaCl чи проточною водою. 

Для інактивації кислот у шлунку використовують білкові розчини, молоко, рослинне масло, останні вводяться як окремо, так і застосовуються для промивання. Після санації шлунка вводяться ентеросорбенти. Уражені ділянки шкіри обмивають проточною водою.

При отруєннях лугами промивання шлунку протипоказане, лише для інактивації вводяться токсиканту яєчні білки, молоко, рослинне масло. Очищення шкіри проводять 8% оцтовою, 4% борною, 1% лимонною кислотами. При опіках, зокрема, аміаком – спиртом чи керосином, оскільки обмивання водою призводить до самозапалювання. 

Для інактивації отрути в шлунку при отруєнні окислювачами застосовують крохмаль, глину білу, активоване вугілля. Для промивання – холодна кип’ячена вода, 0,9% розчин NaCl; збиті яєчні білки (4-12 білків на 1 л води), після чого у шлунок вводиться до 200 мл 10% водної емульсії рослинного масла. 

Зазначені токсичні агенти значно погіршують якість життя, призводять до інвалідності та смерті при невчасно та неякісно наданій допомозі.

Марія Федіченко, лікар Сумської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги                   

384 переглядів